ФГВФО намагається домогтися повернення мережі з 2,5 тис. банківських терміналів

nac-kredyt

ФГВФО намагається за допомогою суддів і правоохоронців домогтися повернення мережі з 2,5 тис. терміналів, які були продані незадовго до банкрутства Банку Національний кредит. Зараз під підозрою не тільки покупці, але й менеджмент банку. Фонд гарантування вкладів вважає ціну угоди заниженою і намагаються розірвати договір.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) почав боротьбу за одну з найбільших мереж вуличних терміналів – мережу ліквідованого зараз Банку Національний Кредит. Передумови для конфлікту за 2,5 тис. терміналів, що працювали під брендом «Банк 24 Національний кредит», виникли ще на початку літа, коли ФГВФО запровадив у банк тимчасову адміністрацію. Мережа платіжних терміналів була зав’язана на однойменному банку, але перед його банкрутством її було продано. «Мені довелося віддати більшу частину терміналів за борги», – говорив у червні співвласник банку, екс-голова наглядової ради Андрій Оністрат.

Мережа не припиняла роботу ані на день. Після введення в банк тимчасової адміністрації на екранах терміналів ще висвічувався логотип «Банк Національний кредит 24». За кілька днів його замінили на бренд BNK 24. Коли ФГВФО вивчив цю угоду, він оскаржив її. «Протокол правління банку і договір про продаж програмно-технічних комплексів самообслуговування були визнані нікчемними угодами. Уповноважена особа Фонду гарантування подала заяву до правоохоронних органів про кримінальний злочин і позов до суду», – повідомив замдиректора-розпорядника ФГВФО Андрій Кияк.

Головне слідче управління МВС з 9 вересня проводить досудове розслідування за фактом розтрати майна Банку Національний кредит його службовими особами, що підпадає під ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу. З’ясувалося, що 28 квітня правління банку протоколом № 138/1 погодило продаж 2510 терміналів за 23,928 млн грн. Кожен термінал оцінено у 9533 грн, хоча оцінка цього майна на момент продажу не була проведена. Наступного дня банк уклав з ТОВ «Сантана» договір купівлі-продажу терміналів за 24,2 млн грн. Після цього була замовлена оцінка 2496 ПТКС, і 1 травня стало відомо, що їхня вартість – 19,559 млн грн.

Повторна оцінка, проведена вже за замовленням тимчасового адміністратора, показала 37,078 млн грн (14,85 тис. грн за шт.). Слідчі запідозрили службових осіб банку в нанесенні умисного збитку на суму 12,878 млн грн і попросили суд «заморозити» мережу. Печерський районний суд Києва 18 вересня ухвалив рішення накласти арешт на термінальну мережу розміром 2510 ПТКС. «Враховуючи те, що ця оцінка майже не відрізняється від тієї, яка була вказана в протоколі правління під час укладення договору про продаж, те, що висновок про оцінку підписано через два дні після засідання правління, а також те, що датою завершення складання звіту є 14 травня 2015 року, були підстави запідозрити домовленість під час проведення оцінки», – йдеться в ухвалі суду.

«Заборонити ТОВ «Сантана» розпоряджатися, продавати і передавати майнові права на 2510 програмно-технічних комплексів самообслуговування, куплених у банку», – йдеться в ухвалі суду, прийнятій з другої спроби. Вона не була оскаржена в апеляційному суді.

З другої спроби 18 вересня слідчі також домоглися дозволу на проведення обшуку в офісі ТОВ «Асканія Груп» за адресою: Київ, вул. Новопечерський, 5. Слідство цікавили документи компаній «Асканія Груп» і «Сантана», а також Банку Національний кредит. «Досудовим розслідуванням встановлено, що службовими особами банку, а саме власником банку – головою наглядової ради (ним був Андрій Оністрат. – ред.), генеральним директором ТОВ «Асканія Груп», який є засновником банку, за попередньою змовою з членами правління і співробітниками банку, та юридичними особами розроблено і втілено в дію схему незаконного виведення активів», – йдеться в іншому рішенні суду.

ТОВ «Сантана» (капітал – 300 тис. грн) належить Віктору Лисенку, а ТОВ «Асканія Груп» (62,14 млн грн) – порівну братам Сергію та Валерію Горбаням. «Асканія Груп» увійшла в капітал банку ще в грудні 2011 року і до 8 березня 2015-го володіла 7,6% його акцій.

Андрій Оністрат (володів 30,4% банку) не згоден з твердженням слідства, що мережу терміналів продано за заниженою ціною. «Ціна була 23-24 млн грн. На цьому ринку важко говорити про об’єктивність ціни», – зазначає екс-банкір. Термінальна мережа перейшла під контроль компанії, підконтрольної одному з акціонерів банку – компанії «Асканія Груп», уточнив днями Андрій Оністрат. Він каже про продаж 1700 терміналів і вважає, що «Асканія Груп» домагатиметься зняття арешту з термінальної мережі ПТКС.

У компанії «Асканія Груп» кажуть, що не купували термінали. «У нас немає відомостей про проведення переговорів, немає інформації про участь у подібних переговорах представників нашої компанії», – повідомили в прес-службі «Асканія Груп». Контакти компанії «Сантана» в реєстрі Мін’юсту не вказані, сайту вона також не має.

Фонд гарантування вкладів фізосіб збирається повернути цю мережу банку і продати її знову. «Термінальний бізнес продано за живі гроші, але за заниженою ціною. Зараз ми намагаємося відіграти цю угоду назад. Підемо до кінця», – говорив директор-розпорядник ФГВФО Костянтин Ворушилін в інтерв’ю газеті «Бізнес».

Платіжною організацією мережі терміналів BNK 24 є ТОВ «Фінансова компанія Фенікс». Компанія давно працює на ринку: у жовтні 2007 і в грудні 2010 року вона отримувала трирічні ліцензії на переказ грошей небанківськими фінансовими установами. У березні 2014 року компанія отримала безстрокову ліцензію НБУ на переказ гривні без відкриття рахунку.

У Нацкомфінпослуг на запит про діяльність компанії не відповіли. У самій компанії з керівництвом телефоном не з’єднали, запропонувавши написати листа, і на нього вони також не відповіли. Зокрема, вони не пояснили своїх відносин з власником терміналів, скільки терміналів вони обслуговують, а також чому Володимир Марчинський володіє 100% ТОВ «ФК Фенікс». Адже 23 квітня і 28 травня поточного року Нацкомфінпослуг двічі відмовляла йому в узгодженні придбання істотної участі в ФК «Фенікс». Володимиру Марчинському не дозволили купити компанію, оскільки не були надані довідки про джерела коштів, за рахунок яких він міг у майбутньому додатково підтримувати фінансову установу, а копії сторінок його паспорта не були прошиті та пронумеровані.

Учасники ринку згодні з тим, що однозначно оцінити термінальну мережу складно. «За балансовою ціною лише одного «заліза» ціна цих терміналів виглядає заниженою. Виходить, що один термінал коштував близько 15 тис. грн, хоча переважно вони складаються з імпортних запчастин, які не є дешевими. Новий термінал зараз коштує близько $2 тис. Але в цій угоді йдеться про ненові апарати, і невідомо, в якому вони були стані. Крім того, потрібно розуміти, яким був цей термінальний бізнес: чи були там борги, якою була кількість транзакцій, яку виручку він генерував», – пояснює керівник напряму «Платежі та перекази» ПриватБанку Михайло Рогальський.

Крім того, вартість такого бізнесу залежить від наявності покупця на нього. «Ціну складно визначити. Ринок такий, що покупців немає. І якщо їм якийсь покупець запропонував певну ціну, то це і є ціна даної мережі», – вважає Михайло Рогальський.

Правда України

коментувати: